Проводы зимы

                                   Як зима біла весну-красну зустріла

ВЕДУЧА: В житті завжди отак буває – після Зими Весна вже наступає.
                     Прокидається все від зимового сну… Бурульки нагадують нам про весну.
                     Здається, Зимонька не хоче відступати – подобається їй хазяйнувати:
                     Сніжок ще є і там, і тут… Але вже «котики» й підсніжники цвітуть.
                     Пташки, що у вирій відлітали, додому повернутись забажали.
       Кажуть в народі, що всередині лютого зустрічаються дві пори року — Зима та Весна. Іде Зима, стара, втомлена, змарніла, одяг на ній латаний, а в руках — торба дірява, з якої сиплеться торішнє зерно. Весь урожай поїла Зима, час їй залишати землю. А назустріч старій Зимі виходить молода дівчина — Весна-красна. Вдягнена красуня в зелені шати, личко у неї рум'яне, веселе, а на голові — пишний вінок квітів.
—  Здоров будь, Зимонько! — вітається Весна.
—  І тобі день добрий,— відповідає Зима.
—  Час тобі, бабусю, поступитися мені, я пануватиму на землі,— каже молода красуня.— Усе, що люди запасли, ти поїла, спорожнила комори та клуні.
—  Ні, Весно, це ти прийшла зарано,— бурчить стара,— я ще володарка на землі.
—  Давай змагатися,— пропонує Весна,— хто переможе, той і залишиться.
      Погодилась Зима. Стали вони силою мірятись: то стара віхолою та морозом повіє, то молода теплом та сонячним променем пахне. А в народі зустріч двох пір року  Стрітенням  назвали і примітили: цього дня погода може кілька разів змінюватись. Яка з них переможе, така і пануватиме невдовзі. Але послухайте, хтось нібито плаче…

***На ширмі з’являється Зайченятко.

ЗАЙЧЕНЯТКО: Зимонько, Зимонько, снігом не труси

                                    І морозу морозити не вели.

                                    Бач — он зайчики сидять

                                    І від холоду тремтять.

                                    Хто нас пожаліє, лапки нам погріє?

ВЕДУЧА: Ми вас пожалієм, лапки вам погрієм, лиш навчіться так, як діти, у танку

                      кружляти, бігати й стрибати.

***Діти молодшої групи виконують «Танок для звіряток».

ЗАЙЧЕНЯТКО: Спасибі вам, дітки, допомогли нам зігрітися, але так хочеться зустрітися

                                   з Весною. Адже підходить її пора. Ох, і надокучили мені морози та завії!

                                   Наголодувався ж я взимку. Кожушок геть зносився! Та ось-ось Зимонька

                                   пропаде, бо звірята вже вирушили шукати красуню Весну.

***Під музику на ширмі з’являються Вовчик та Білочка. Назустріч їм вибігає Лисичка.

ЛИСИЧКА: Вітер морозний чимдуж повіває,

                          Сонечко ще мене не зігріває.

                          Весно! Скоріше тепло принеси,

                          Нехай розквітає наш край у красі!

                         А куди це ви мандруєте?

ЗАЙЧЕНЯТКО: Лисичко, підеш з нами Весну зустрічати?

ВОВЧИК: Геть морози надокучили – і набридли, і замучили!

                       Зголоднів добряче взимку, кожушок мій обносився.

                       Як зарадити, я знаю і тому Весну шукаю.

БІЛОЧКА: В лісі ще лежать сніги та струмки з-під них пробились,

                        Перший продзвенів мені, що Весна вже об’явилась.

ЛИСИЧКА: Веснонька близенько? Радісно серденьку! То швидше ходімо їй назустріч!

                                              (Назустріч йде Ведмедик).

ВЕДМЕДИК: Добрий день, друзі! А куди це ви поспішаєте?

БІЛОЧКА: Йдемо Весну зустрічати!

ВЕДМЕДИК: Цілу зиму я лежав, теплої пори чекав.

                             Неможливо більше спати, хочу й я Весну побачить!

БІЛОЧКА:Бачила! Вона ген там, за високими горами.

                       Розсіває квіти, трави і сюди вже повертає.

ВОВЧИК: То давайте усі разом покличемо Весну.

ВЕДУЧА: Дорогі звірята! Давайте ми з дітьми вам допоможемо Весну кликати.

***Діти виконують «Закличку», сл. і муз. Н. Горбенко.

***На ширмі з’являється Зима.

ЗИМА: Що за гомін, що за сміх? Снігом запорошу всіх!

                      (звертається до звірят)

                Є для радості причина? Як прийти сюди посміли?

                Стережіться мого гніву! Гей ви, хмари сніговії,

                Випустіть сніжинок зграю, хай в таночку закружляють!

***Діти середньої групи виконують «Танок Сніжинок».

ЗИМА: Все, досить! Хай ніхто не галасує!

                Хай все засне – і спокій запанує!

                І я собі спокійно подрімаю…

                Тихенько всі, бо я відпочиваю…

                        (сідає на пеньок, засинає)

ЛИСИЧКА: Щось і я вже позіхаю…

                           Що робити нам, не знаю.

ВОВЧИК: Так нерадісно, хоч ви-и-ий –

                       Ліс холодний, сніговий…

БІЛОЧКА: От халепа, от зажура!

                        Як без Весноньки похмуро…

ЗАЙЧЕНЯТКО: А я знаю, що робити!

                                   Потрібно нам «Кривого танцю» закрутити!

***Діти виконують «Кривий танець». Залишається одна дівчинка.

ДІВЧИНКА: Скоріш, люба Весно, до нас прибувай,

                            Щоб знову озвавсь соловейками гай.

                            Щоб знов зеленіли широкі лани.

                            Від сонечка сил набирались вони.

                            Щоб жовті кульбабки цвіли у садках,

                            А ми всі дівчатка, були у вінках.

ЗИМА: Бач, чого захотіли! Зараз я снігу намету, і морозу напущу, бо ще силу свою маю.

ВЕДМЕДИК: Утікай, утікай, біла Зимонько!

                              Вже нема, вже нема в тебе силоньки.

                              Вже весна, йде весна — чарівниченька,

                              Потемніє, почорніє твоє личенько.

ЗИМА: Насуплю я брови – і вітер повіє,

                 Усе захолоне, рятунку нема.

ЛИСИЧКА: Не мети, не мети, Зимонько, снігами,

                          Краще пісеньку веселу з нами б заспівала.

***Діти виконують пісню «Весняна дивина», сл. і муз. В. Довженко.

ЗИМА: Весна прийти на землю хоче, сміється, лід ногами топче,

                 Бурульками моїми грає і лютий голод проганяє.

ВОВЧИК: Вже набридла всім зима, а Весняночки нема.

                       Я не буду гаять час, приведу її до нас.

                                   (Вовчик виходить)

БІЛОЧКА: Є у мене знайома пташка – високо літає.

                        Може ми її покличемо й про Весну розпитаємо?

ВСІ ЗВІРЯТА: Ой ти, пташко сизокрила,

                               Ой ти, пташко люба, мила.

                               Полети за синє море, за високі дальні гори,

                               Одімкни там Весну-красну срібними ключами.

                               Хай скоріш вона прилине, буде разом з нами!

                                               (На ширмі з’являється пташка)

ПТАШКА: Цвінь-цвірінь! Цвінь-цвірінь! Йде весна, несе теплінь!

                        Новину цю вранці ми рознесли в усі краї!

ВЕДМЕДИК: Це ж розквітне все довкола

                              І медку наносять бджоли!

ПТАШКА: Всім утіха – йде весна! Сонцесяйна,  запашна!

                        З голосистими громами, з солов’їними піснями!

ВЕДУЧА: Тихше, друзі, послухайте! Весна вже зовсім близько. Прислухайтесь — це ж  

                      струмок весняний співає, а от пролісок прокинувся від сну. Чуєте, як тане

                      буруль­ка і дзенькає падаючи на землю?

***До залу з букетом пролісків входить Весна.

ВЕСНА: А ось і я – Весна-красна.

                  Куди ступлю – там сонце сяє, усе навколо оживає.

                  Іду, пробуджую від сну всю нашу землю чарівну.

ЛИСИЧКА: Як весело! Навколо тане сніг і сяє сонце весело для всіх.

ВОВЧИК: Хоча Зима й бурчить сердито, та їй Весни не зупинити.

***Діти виконують пісню «Здрастуй, Веснонько».

ВЕСНА: Так, мене чекають всюди, виглядають із вікна.

                  Я дарую радість людям і зовусь Весна-красна!

                  А ще пробуджую від сну я нашу землю чарівну.

                  На гаї, діброви, поле шлю проміння золоте,

                  Як прийду – усе навколо оживає і цвіте!

                  А ще я вам принесла літо, щоб родило жито.

                  Старим бабкам — по лопаточці,

                  Молодицям — по дитяточці,

                  Чоловікам — по плужку,

                  Хлопчикам — по батіжку,

                  А дівчаточкам — по вінку.

ЗИМА: Ой, ой, ой! Яка ж ти в нас хороша!

                 Зараз я снігу натрушу, морозу напущу!

                 Треба мені всю силу зібрати,

                 Щоб з тобою до бою стати.

БІЛОЧКА: Весна ж не сама до нас прийшла, сонце ясне привела.

                        Тепле сонячне проміння збудить в лісі всі творіння –

                        І струмочок чистий, і лужок барвистий,

                        На галявці квіти, щоб раділи діти.

ЗАЙЧЕНЯТКО: Вже нам хочеться тепла, щоб Весна скоріш прийшла.

                                   Тож скоріш підемо в ліс і розбудим всіх, хто спить!

***Звірята виходять, а Зима виходить з-за ширми в тому ж самому вбранні

ЗИМА: Тебе я переможу, ось побачиш!

                Зі мною дітям спокійніше й краще!

ВЕДУЧА: Діти дуже люблять зиму і про неї багато віршів знають.

***Діти розповідають вірші про зиму.

                                                                      

*****

                                   Білий сніг, білий сніг заміта стежинки,

                                   На мереживо доріг падають сніжинки.

                                   Завірюха-заметіль і мороз тріскучий

                                   Снігову метуть крутіль на високій кручі.

                                   Вітерець-жартівник віхолу здіймає,

                                   А мороз-чарівник сріблом виграває.

                                   Позаносив білий сніг у лісах ялинки.

                                   У казковім наче сні все навколо взимку.

                                                                       *****

                                   Кажуть всі: - Мороз сердитий! Тільки це неправда діти.

                                   На шибках мороз малює, і зимові дні дарує

                                   Всім нам квіти, буйні трави, довгі віти кучеряві.

                                   Ну, а хто дарує квіти, не буває злий, сердитий!

*****

                                   Сніжок летить, як пух, на ялинку, на кожух,

                                   І на шапку й на чоло, щоб всім радісно було.

                                   Замело усі дороги, занесло усі стежки,

                                   Тільки місяць однорогий плине в хмарах в вишині.

                                                                       *****

                                               Прилетіли горобчики під вікно,

                                               Ніби знали – виглядаю їх давно.

                                               Розцвірінькались маленькі: «Цвір-цвірінь!!!

                                               Холоднеча ж бо на дворі! Холодинь!»

                                               Дуже холодно пташкам без шапок,

Хоч би їм подарував хто кожушок.

Ні штанців, ні рукавичок в них нема,

Завірюхами частує їх зима.

ВЕСНА: От, бачиш, не всім до вподоби холодна зима. А мене вже чекають і теж про мене

                   багато віршиків знають.

                                                                         *****

                                   Про що співа горобчик, який весну примітив?

                                   Про ту малу вербичку, що колихає віти.

                                   Про що співа струмочок, який біжить весною?

                                   Про річку невеличку, що ген за долиною.

                                   Про що співають діти у веснянім розмаї?

                                   Про радісне дитинство, про стежку в ріднім краї.

                                                                       *****

                                               Завітала у садок дівчинка-веснянка

                                               У зеленому вінку з золотим серпанком.

                                               З вій пухнастих, чарівних дощики пускає,

                                               Самоцвіти з рукавів щедро розсипала.

                                               Дарувала діточкам щиро і привітно

                                               Перші квіти весняні – проліски блакитні.

                                                                       *****

                                   Світить сонечко весняне, угорі хмаринка тане.

                                   Світить сонечко весняне і таке воно яскраве,

                                   Тепле, лагідне, ласкаве,

                                   Що якби були дістали, ми б його розцілували.

***Діти старшої групи виконують «Танець зі стрічками».

ВЕДУЧА: Зимо, Весно, що за сварка? Сперечатись вам не варто.

                     Раді бачити ми вас, кожну, звісно, у свій час.

                     Краще з дітьми ви пограйте, про свою пору нагадайте.

***Проводяться ігри.

1.      «Збери Сніговика». Потрібно зібрати Сніговика з геометричних фігур. Можуть грати одночасно декілька дітей.

2.     «Портрет сонечка». Кожній  групі видають по кольоровому картонному кружечку. На столику лежать прищіпки таких же кольорів. Діти по черзі підбігають до столу, беруть прищіпку відповідного кольору, вертаються і прищипують до кружечка.

***До зали забігає Баба Яга з конвертом у руках.

БАБА ЯГА: Тр-р-р! Отримайте і поставте підпис.
ЗИМА: За що розписуватися? 
                      (Зима і Весна озираються)

БАБА ЯГА: Да ви що, Весну – красну не впізнали? Запрошували, тепер зустрічайте як           слід. Усім привіт, усім привіт я так до вас спішила, що всі слова по дорозі розгубила. Що далі? А , згадала. Час настав мені свої обов’язки виконувати.
Зима можеш бути вільна і ви дамочко відійдіть. Мені ніколи з вами тут базікати, час працювати. Я, можливо, до цієї ролі сто років готувалася, не доїдала, не досипала.

ЗИМА: Ось ти і проговорилася. Тож ти весна не справжня.
БАБА ЯГА: Як це я не справжня. Найсправжнісінька, навіть посвідчення є.

                                (Показує, Весна бере і читає)
ВЕСНА: « Призначається Весною на весь рік!». Ну і справи!
БАБА ЯГА: І печатка є, і підпис, і не один, а цілих два – найважливіших начальників  

                        Кощіюшки і Змія Горинича.
ЗИМА: Ну, тоді все зрозуміло. Ми тебе на цю посаду Весни не можемо прийняти!

БАБА ЯГА: Як це не можете? Я готувалась, готувалась, нікому зла не зробила, ну хіба що

                         трішечки пожартувала (плаче).
                                  (Зима шепочеться з Весною)
ЗИМА: Ну, якщо у тебе є велике бажання бути Весною-красною, і ти ж така розумна, як

                вона, тоді дай нам відповіді на три запитання.
БАБА ЯГА: Це я миттю. Задавайте свої запитання.
ВЕСНА: Де пройде чарівниця, там усе оживає:
                  Земля свої квіти викидає, сонечко припікає,
                  Зеленіє трава. Скажіть, хто це така?
                                (Баба Яга відповідає не вірно)

ЗИМА: Ні, Баба Яга, не вірно, давай запитаємо дітей. 
                                 (Відповідь дітей)
БАБА ЯГА: Ну гаразд, запам’ятала я, давайте наступну.
ВЕСНА: Що у світі найсвітліше, що по небу вдень гуляє.
                  Ніч приходить – спочиває?

(Баба Яга не вірно відповідає, Зима просить дітей дати правильну відповідь)
ВЕСНА: Вийшла звідкись гарна дівка,
                  На ній стрічка-семицвітка.
                  А де з річки воду брала,
                  Там коромисло зламала.
ЗИМА: Не відгадала ти наші загадки, не бути тобі Весною-красною!
БАБА ЯГА: Таку роль мені довірили, а я не справилася. Може я все ж таки залишуся у вас

                         на святі?
ЗИМА: Ну що діти залишимо Бабу Ягу на святі? Тоді будемо з нею гратив сніжки.

***Проводиться гра «Попади сніжком в ялинку». Дітям роздають сніжки, потрібно ними попасти в ялиночки, які знаходяться на ширмі.

БАБА ЯГА: Слухайте, може все ж таки я за Весну буду? І яка вона, справжня, - ніхто не

                         знає.
ЗИМА: Справжня – словом та розумом. По землі вона йде, все співає і цвіте.
                             (повертається й вклоняється до Весни)
                Весно! Вітаю тебе і вклоняюсь. Настала пора – з усіма я прощаюсь.
                Сумлінно я працювала, снігом землю укривала – озимину я зберігала.
                Ялинковими святами Новий Рік стрічала.
                Час настав мені піти, хазяйнуй тепер вже ти!
ВЕСНА: (вклоняється) Я рада була з тобою зустрітись
                   Та давай на прощання веселитись.

                   Беріться за руки, у коло ставайте,

                   Під сонечком ясним танцюйте, співайте.

                   Та так, щоб земля під ногами гуділа,

                   А пісня, до сонечка щоб долетіла.

***Виконується пісня – гра «Якщо весело тобі».
1.  Якщо весело тобі роби ось так – плеск, плеск, (плескають)
     Якщо весело тобі роби ось так – плеск, плеск,
     Ну а потім все разом, ми повторимо гуртом,
     Якщо весело тобі роби ось так – плеск, плеск,
2.  Якщо весело тобі роби ось так – туп, туп. (тупають)
3.  Якщо весело тобі роби ось так – пі, пі (торкаються пальчиком носика)
4.  Якщо весело тобі роби ось так – ух, ух ( смикають вушка)
5.  Якщо весело тобі роби ось так – клац, клац (клацають пальчиками)
6.  Якщо весело тобі роби ось так – ура (піднімають руки вгору)
7.  Якщо весело тобі роби ось так – плеск - плеск, туп–туп, пі – пі, ух –ух, клац- клац, ура!
В кінці кажуть – ВСЕ!!!!

БАБА ЯГА: Веснонька, вибач мене, що хотіла твоє місце зайняти. Я більше

                         так робити не буду. Я буду тобі допомагати.
ВЕСНА: Гаразд. Залишайся з нами. Будеш нам допомагати млинцями дітей частувати.

***Весна, Зима та Баба Яга пригощають дітей млинцями.

ВЕДУЧА: Отже час Зимі відступати, Весні-красні дорогу давати.
ЗИМА: Справді, Весно, ти чудова: дивна, ніжна, кольорова.

                Маєш для людей принади, я не стану на заваді.

                Йду на Північ. Прощавайте! З першим снігом знов чекайте!

БАБА ЯГА: І мені вже час іти, в лісі до ладу все привести…

ВЕДУЧА: Всі ми Зиму проводжали, красну Весну зустрічали.
                     Весно! Уквітчай наш край, дай нам добрий урожай!