ОВОЧЕВА КАРУСЕЛЬ

ВЕДУЧА: Ніжно музика заграла й закружляло в вальсі листя,

             В країну осінь завітала – красива, сонячна, барвиста.

             Відкриваємо завісу ненароком, зазирнем в осінню пору року.

***До зали заходять діти з листочками у руках, перешиковуються у колони. Виконують «Танок з листячком».

ВЕДУЧА: Хоч за вікнами часто дощик шумить,

Нехай у залі музика звучить.
     Хай усім буде затишно з нами,

Поговоримо про осінь віршами.

1 ДИТИНА: Прилетіла осінь, мов на крилах,

                 Принесла вона нам дні щасливі,

                 Ще й подарувала гарне свято –

                 Радість і дорослим, і малятам!

2 ДИТИНА: На Україну прийшла осінь,

                 Чарівна, щедра, золота.

                 Її до себе в гості просить

                 Вся українська дітвора.

3 ДИТИНА: Осінь чарівниця знову до нас прийшла,

                 Урожаї щедрі всім людям принесла.

                 Ліси й гаї причепурила,

                 Жовтим листячком укрила.

4 ДИТИНА: Осінь гарна промениста

                 З повним кошиком плодів,

                 У наш край іде врочисто

                 Між ланів, гаїв ,садів.

                 То недарма кажуть люди,

                 Буде осінь, й пісня буде.

***Діти виконують пісню «Осінь», сідають на стільчики.

ВЕДУЧА: (тримає в руках листочок)

              Ось погляньте, діти, у віконце,

              Кудись сховалось наше сонце.

              І пташечки кудись поділись.

              Листочок з дерева злітає і тихенько шелестить.

              І ось один в садочок залетів,

              Мабуть якусь він звістку нам приніс.

                   (читає)

«Добрий день, любі малята! Прошу у вас допомоги! У нашому краї сталося лихо – оселився в Лазірківському лісі Велетень-Ненажера. Працювати він не любить, а от їсти подавай побільше! Скільки не з’їсть – все одно голодний. Ось і викрав він мене з усіма дарами і зачинив у своєму підземеллі. Що тепер їсти звірятам та малятам? Прошу, допоможіть мені перемогти Ненажеру та визволитись з полону! Ваша красуня Осінь.»

              Діти, допоможемо визволити Осінь?

              Тож давайте покличемо Ненажеру на бій!

***Заходить Ненажера, щось їсть.

НЕНАЖЕРА: Ням-ням-ням. Які смачні дарунки Осені! І всі вони мої, я вам 

                   нічого не дам!

ВЕДУЧА: Та ні, такого не буде! Люди все літо працювали, вирощували гарний

              Врожай не для того, що ти його з’їв! Ми тебе викликаємо на бій!

НЕНАЖЕРА: Мене? На бій? Ой насмішили! Та що ви можете?

ВЕДУЧА: А ти перевір!

НЕНАЖЕРА: Ну добре. Якщо виконаєте всі мої завдання – відпущу вашу Осінь.

                   А коли не зможете, то вона житиме у мене. То як, спробуєте? Тоді

                   слухайте. На третьому підвіконні зліва лежить піднос з овочами та

                   фруктами, якими мене частувала Осінь сьогодні вранці.  Спробуйте

                   з закритими очами відгадати їх за смаком!

***Проводиться гра «Відгадай на смак».

                                         

НЕНАЖЕРА: Відгадали? Гм… Це мені щось не  дуже подобається. Ач, які розумні.

                   Напевно теж хочете добреньке їсти, ням-ням. Ну що ж, слухайте . 

                   наступне завдання. Я дуже люблю зелений горошок. Та ось з’їв уже

                   всі запаси, тільки шкурки залишились. Так ось, якщо зможете знов

                   наповнити їх зернятками…

                    

***Проводиться гра «Збери горошини».

НЕНАЖЕРА: І це завдання виконали. У-у-ух. Ну гаразд, слухайте наступне

                  завдання. У вашому залі заховано 16 горіхів. Ваше завдання –

                  знайти їх та закинути в мій капелюх.

***Проводиться гра «Закинь у капелюх».

ВЕДУЧА: Ми знайшли усі горіхи, в капелюха склали їх.

              Та ми хочемо із ними в оркестрі дружно ще заграть.

***Діти виконують «Горіховий оркестр».

НЕНАЖЕРА: О-о-о-ох! … Є у мене останнє завдання для вас, але ви всі такі

                  справні, що мені стало сумно і я його забув…. От якби я знов

                  розсміявся, то може й згадав би його.

ВЕДУЧА: А зараз тобі діти прочитають віршика «На веселій вулиці», може й ти

             Повеселішаєш.

                                        На веселій вулиці

                             На веселій вулиці жив смішливий кіт,
                             Він любив сміятися й гладити живіт.

                             І веселу казочку на ніч муркотів,
                             І такий несхожий був на усіх котів.
              На веселій вулиці мишки несумні,
              Від кота вітаннячко принесли мені.

              Я коту смішливому наварю борщу
              І куплю морозива, «Живчиком» вгощу.

                             Буде кіт обідати, скаже: «Смакота!»
                             Дві смішинки всядуться на його хвоста.

                             Трохи погойдаються, —  чи ж біда у тім?
                             На веселій вулиці весело усім.

НЕНАЖЕРА: Ой, ще хочу смішного віршика. Майже згадав своє завдання, але так

                   хочеться посміятися.

                                              Небилиця

                   Сталось диво у дворі — зашипіли комарі, 
                   Голуби занявкали, горобці загавкали.

                   З переляку пес вухатий хрюкнув — і чкурнув до хати,
                   А рудезний кіт шаснув до воріт.

       Півень вискочив на дрова і замукав, мов корова,
       А бичок-третячок заквоктав до качок.

       Стали кури туркотіти, вівці стали муркотіти,
       Задзижчали поросята, зацвірінькали курчата.

                   Кінь вівса наївся всмак й гелготав, немов гусак,
                   А гусак іржати взявся —  ой, старався!..

                   День веселий, день чудовий, сонце в небі позіхає.
                   Переплуталися мови, а чому — ніхто не знає.

НЕНАЖЕРА: Ха-ха-ха, ой як смішно…Згадав я останнє завдання, але його вже

                  ніхто точно не виконає. Я б не зміг. Ось у мене є торбинка з

                  загадками. А загадки ви точно не зможете відгадати, і Осінь

                  залишиться у мене.

ВЕДУЧА: Ти не поспішай радіти. Наші діти не тільки спритні, а й розумні. Загадуй

              свої загадки.

НЕНАЖЕРА: Сидить панна у світлиці молода, червонолиця.

                   Хто до неї завітає — вітамінами вгощає.

***Вибігають дві дівчинки-Морквинки.

1 МОРКВИНКА: Ми морквинки невеличкі і зелені у нас гички.

                       Дуже добре ми дозріли, бо на сонці гички гріли.

2 МОРКВИНКА: Ми смачні і вітамінні, і не гірші апельсина.

                       Той хто моркву поважає, до ста років доживає!

НЕНАЖЕРА: Прийдеться зимувати без моркви. Ну що ж, слухайте наступну

                   загадку.

                               Зелений чуб, червоний бік,

                    Смачний із нього чавлять сік.

                    Ґадзині варять з ним борщі,

                    Росте в городі на кущі.

***Вибігає хлопчик- Помидор.

ПОМІДОР: Помідором я зовуся, своїм іменем горжуся.

                Вихвалятись я мастак, бо найкращий маю смак.

                Я поважний і огрядний, я червоний і смачний.

                Виглядаю як сеньор, я – найкращий помідор.

НЕНАЖЕРА: Бачу, що й помідорами я ласувати не буду. А ось цю відгадайте

                  загадку.

                        Він довгастенький, зелений, заховався під листки,

                        А в середині у нього сплять малесенькі синки.

***Виходять хлопчики-Огірочки.

1 ОГІРОЧОК:  Ми зеленої всі масті, всі довгасті і смугасті, 
                     Прив’язали нас в рядках на зелених ланцюжках. 
                     Гарбуза ми всі синочки. Звуть нас гордо – Огірочки.

2 ОГІРОЧОК: Ми  зелені огірочки, кучеряві в нас листочки.

                    Спритно одягаємось, під листячком ховаємось.

                    Стелимся низенько, збирайте нас швиденько.

3  ОГІРОЧОК: Огірочки-огірки не ростуть там, де грядки.

                     Той пробравсь у верболіз,

                     Той аж на жердину.

                     Ну а я тихцем поліз у густу малину.

НЕНАЖЕРА: Так, так, так! Огірочків мені теж не бачити. Ну, а це що?

                                 Ріс на грядці молодець. Хап за чуба, — та й кінець,

                         Бо без нього, кажуть люди, борщику у нас не буде.

***Виходить хлопчик-Перчик.

ПЕРЧИК: Є солодкий, є гіркий, різні форми маю.

              Є худий, а є товстий, кожен мене знає.

              Так, я – перец, та ти знаєш, язика не  опікаю.

              Я солодкий, вітамінний, запасай мене на зиму.

НЕНАЖЕРА: Я думав, що ви перцю не любите. Прийдеться тепер без перцю

                   зимувати. Та я ще знаю загадки.

                         Хто своє біленьке личко влітку закриває

                         І по двадцять хусточок на голівці має?

***Виходить дівчинка-Капустина.

КАПУСТА: Я капуста біла, круглолиця, спіла,

                Качаниста, головиста, маю платтячок зо триста.

НЕНАЖЕРА: Тепер мені і салат ні з чого буде зробити. Та де це бачено, щоб діти

                   були такі розумні. Та як так просто не здамся. Ось вам наступна

                   загадка.       

                                   На городі виріс дужий, круглий, жовтий і байдужий

                        До червоних помідорів, до капусти і квасолі.

                        Хто цей гордий карапуз? Не здогадаєтесь?…

***Виходить хлопчик-Гарбуз.

ГАРБУЗ: Гарбуз – господар на городі.

             Мене шанують у народі.

             Щоб здоров’я гарне мати,

             Варто кашу мою вживати.

НЕНАЖЕРА: Так а я, я, я? Я теж кашу гарбузову люблю! Що ж робити? А ну

                   слухайте ще.

                        Кажуть, щоб хвороб не знати, треба всім її вживати.
                        Може, ви її й з’їсте, тільки сльози проллєте.

***Виходить хлопчик-Цибулинка.

ЦИБУЛИНКА: Як не віриш – перевір, на мені дванадцять шкір.

                     Срібна в мене кожушина і зовусь я цибулина.

                     Додають мене повсюди, збережу вас від застуди.

НЕНАЖЕРА: Ну й забирайте собі цю цибулю. Все одно від неї тільки сльози

                   ллються. А я люблю посміятися. Ось вам загадка, яку ви не зможете

                   відгадати.

                        Маленька, червоненька, із хвостиком тоненьким.

                        На городі її рвуть і до столу подають.

***Виходить дівчинка-Редиска.

РЕДИСКА: Як миша хвостик довгий маю,

                Та я з городу не тікаю.

                З мене зробити кожен рад

                Корисний та смачний салат.

НЕНАЖЕРА: Так діло не піде. Так я залишусь без їжі. Треба якусь хитру загадку

                   загадати…. Ось пригадав!

                        Сам червоний, а ніс зелений?

                  Ха-ха-ха! Ніколи не здогадаєтесь!

***Виходять хлопчики-Бурячки.

1 БУРЯЧОК: Ми червоні бурячки, в нас зелена гичка,

                  Зварить з нас червоний борщ дівчинка Марічка.

2 БУРЯЧОК: Український борщ чудовий по усіх краях відомий.

                  У борщі я головний, борщ без мене не смачний!

НЕНАЖЕРА: Ось і бурячків мене лишили. Ну, якщо ви і цю загадку відгадаєте, то

                  ні з чого мені буде й супчики зварити.

                        Під землею птиця кубло звила і яєць нанесла!

***Виходять хлопчики-Картоплинки.

1 КАРТОПЛЯ: Мене смажать, мене варять, мене тушать і печуть.

                     На вогні великім шкварять, чистять, ріжуть і товчуть.

                     Страва ситна і відмінна, в кожній хаті незамінна.

                     І смачна для всіх осіб. Я – картопля, другий хліб!

2 КАРТОПЛЯ: З мене можна готувати і млинці, і деруни.

                     І до столу подавати пампушки і вергуни.

                     І вареники в сметані, зрази, бабки і пюре.

                     Різні страви, дуже гарні! Апетит уже бере!

НЕНАЖЕРА: Без картоплі й без води – ні туди і ні сюди! Перемогли… Усі мої

                   загадки відгадали, завдання виконали, відпущу я вашу Осінь. А

                   самому прийдеться забратись до ведмедя у барліг і спати до весни.

                   А може вам Осінь все-таки не потрібна? От подумайте лише – листя

                   опадає, вітер завіває, дощ іде, бр-р, холодно. Як можна таку Осінь

                   любити?

ВЕДУЧА: А ми все-таки любимо Осінь, хоча вона й така різна. Ось послухай…

1 ДИТИНА: Коли вона загляне в сад, наллється соком виноград.

                 І різні яблука ренет солодкі стануть, наче мед.

2 ДИТИНА: Коли огляне баштани, надмуться гордо кавуни.

                 І запишається в хустках товста капуста на грядках.

3 ДИТИНА: Як помандрує по гаях з чарівним пензликом в руках,

                 Все розмалює на путі, берези стануть золоті.

ВСІ РАЗОМ: І ми її уклінно просим:

-      Заходь у гості, щедра Осінь!

НЕНАЖЕРА: Добре-добре, йду її відпускати!

ВЕДУЧА: А на прощання діти тобі напечуть багато-багато калачів, щоб тобі з

              ведмежатами на цілу зиму вистачило.

***Діти виконують пісню «Калачі для ведмежат». Ненажера виходить з зали.

ВЕДУЧА: Ось ми й визволили Осінь із полону! Подивіться, скільки всього уродило

             на наших городах! Свято ми продовжуємо і овочі зараз закружляють у

             веселому танку.

***Діти виконують «Веселий танок». В цей час з-за ширми виносять лотки для ярмарку. Діти в кінці таночка заходять за столи.

ВЕДУЧА: Дивне свято ярмаркове, розцвіло усе довкола

              Мальовничими лотками, різнобарвними квітками.

              Гляньте, ярмарок у нас щедрий і багатий.

              Просимо у добрий час до нас завітати!

*** Діти виконують пісню «Веселий ярмарок». В кінці заходить Осінь.

ВЕДУЧА: Ярмарок, як рій, гуде! Осінь ярмарком іде…

              Мило посміхається, людям уклоняється.

ОСІНЬ: Дякую вам, добрі люди! Я ніколи не забуду

           Піклування ваше щире. В злагоді живіть і в мирі!

           Тепер вже на ярмарок ми всі підемо
           І різні товари для себе знайдемо!
ВЕДУЧА:  Гей , дорослі і малі! Швидше йдіть до нас сюди!
               Тут у нас і тари – бари, і чудові є товари!
               Продаємо все найкраще – тільки  українське, наше.
               Покупці ідіть! В продавців товар беріть!
               Бублики кругленькі, булочки  смачненькі,
               Яблука, горіхи всім на втіху!