Випускне свято

            ФРАГМЕНТ ВИПУСКНИЙ БАЛ

***Діти середньої групи вітають випускників.

2 МАЛЕЧА: Стелиться доріжка у незнаний путь

                        І крокують ніжки, весело ідуть.

                        Стелиться доріжка у незнаний край,

                        Та нашу пораду ти запам’ятай.

3 МАЛЕЧА: Якщо хочеш чесно ти свій шлях пройти,

                        Не кажи неправди і вперед іди.

                        І тоді усюди, де б ти не бував.

                        Допоможуть завжди чарівні слова.

4 МАЛЕЧА: Дякую, спасибі, дуже прошу вас,

                        Вибачте, будь ласка і у добрий час.

5 МАЛЕЧА: Останнє з вами в нас побачення

                        І розлучатись сумно нам.

                        Ми скажем всім вам: «До побачення!

                        Вас всіх чекає перший клас!»

***Діти дарують квіти випускникам і виходять з зали.

До зали заходить Лікар Айболить.

АЙБОЛИТЬ: Добрий день! Ви не підкажете, як знайти дитячий садок «Ромашка»?

ВЕДУЧА: А це він і є.

АЙБОЛИТЬ: Ну нарешті. Я на своєму гелікоптері вже півсвіту облітав. То залечу у «Сонечко», то у «Дзвіночок», навіть у «Гніздечку» побував, а «Ромашку» ледве знайшов. У нас же в Африці які садочки – «Мандаринка», «Кокосик», «Пальмочка», «Бананчик», а тут щось цікаве – «Ромашка»! Ну що, малята? Хто мене викликав? Кому потрібна термінова допомога? Ось у мене тут є пігулки, уколи, мікстури.

ВЕДУЧА: Постривай, лікарю Айболить. Ти щось наплутав. У нас всі діти здорові і нікому не потрібна твоя допомога.

АЙБОЛИТЬ: Е ні, я не помилився. Це ж ваші діти йдуть до школи?

ВЕДУЧА: Так.

АЙБОЛИТЬ: А всі майбутні школярі повинні пройти обов’язковий медогляд. Бо без довідки до школи вас ніхто не візьме. Отже, зараз і розпочнемо. (Сідає за стіл, розкриває блокнот, дістає мікстури, пігулки, уколи). По-перше, мені треба дізнатися, чи всі з вас хочуть навчатися у школі?... Тим дітям, які не хочуть, я призначу лікування – три місяці колоти уколи «Школолюбін» (показує). Є такі діти у вас?... А як ви доведете?

***Діти виконують пісню «Школярі».

АІБОЛИТЬ: Так, значить ці уколи не потрібні (ховає їх у чемоданчик). Продовжимо: Школа, діти, щоб ви знали – це не просто гарний дім.

                        І не просто класи, зали, треба знати це усім.

                        Перший клас – найважчий час, бо це перший раз у вас.

***До лікаря виходить Женя Бульбаха.

ЖЕНЯ: А я знаю, що перший раз усе робити важко.

              Перший раз малий Микола став збиратися до школи.

              Олівця поклав у сумку, книги, ручку, зошит, гумку,

              М’яч, перо, граблі, подушку, у пенал насипав сушки,

              Два ведмедики, лопатку, білочку руду хвостату,

              Лук і стріли, і рушницю, ще й пухкеньку паляницю,

              Трактора, машину, мило… Вже й на дворі звечоріло.

              Сів Микола, дума думку: чи усе поклав у сумку?

АЙБОЛИТЬ: О! Бачите! Ви, навіть не знаєте, що у портфель треба класти. Вам обов’язково потрібно виписати ліки від доктора Всезнайки.

ВЕДУЧА: Помиляєшся, лікарю Айболить! Наші діти і так вже все знають.

***Проводиться гра «Склади портфель».

АЙБОЛИТЬ: Діти знають, що у школу брати. Та чи пам’ятають батьки, що потрібно у портфелі класти.

***Проводиться гра для батьків «Збери портфель із зав’язаними очима».

АЙБОЛИТЬ: Так, і ці ліки нам сьогодні не потрібні. (Ховає їх у чемодан). Ілля, підійди до мене, будь ласка! Розкажи мені, як ти після дитсадочка збираєшся жити?

ІЛЛЯ: Як мені усе набридло! І язик вам не болить!

            І кому яке з вас діло, як я далі буду жить?

            Ось отримаю свідоцтво – і освіта в мене є.

            Вивчив букви, аж дві ноти, досить, знаю я своє.

            Розум щоб не розтрусити сяду нишком на печі.

            Буду спати, аж хропіти, буду їсти калачі.

            А як сили наберуся, відпочину від цих снів,

            Може, навіть, оженюся, бо ще зараз не дозрів.

            І візьму собі дружину, щоб варила борщ, супи,

            Не дурний я гнути спину, бо Іллюха не для сапи.

            В мене все-таки  освіта! Все, що знаю – то моє.

            Фух, щось дуже я втомився вам оце розповідать.

            Ви тут, друзі, веселіться! Я ж пішов відпочивать!

АЙБОЛИТЬ: Ось, ось він хворий! Цьому хлопчику потрібні пігулки «Антілінь».

ВЕДУЧА: Знову ви помиляєтеся, лікарю! Насправді це дуже гарний і працьовитий хлопчик. Просто він дуже любить жартувати.

АЙБОЛИТЬ: Жартувати? Виходить «Веселі краплі у ніс» теж нікому не потрібні?

ВЕДУЧА: Ні!

АЙБОЛИТЬ: Ну що ж, продовжимо медогляд. Я знаю, що діти вашого віку ще не можуть танцювати і тому вам потрібно приймати мікстуру «Танцюрин-гопса». Виписую рецепт.

ВЕДУЧА: не поспішайте, лікарю, спочатку перевірте нас.

***Гурт дітей виконує танок.

АЙБОЛИТЬ: Ну, молодці. Оце я розумію -  здоровий спосіб життя. Та в школі потрібно не тільки рухатися, а ще й мислити, вчити нове. Тому я вам пропишу капельниці «Ігростимулін», щоб у школі ви все встигали робити.

ВЕДУЧА: Лікарю, ви не знаєте наших дітей! В грі вони вміють все!

***Проводяться ігри.

1.     «Збери ґудзики» (математика).

2.     «Знайди предмет» (читання).

3.     «Письмо на ходу» (для батьків).

4.     «Весела аплікація»

АЙБОЛИТЬ: І ці ліки не потрібні. Ну, ніякі хвороби вам не страшні. А можливо, хтось із вас не може співати? Так у мене є прекрасні смок тунці «Співулін».

ВЕДУЧА: І знову ви не праві, діти співати дуже полюбляють. І зараз ми вам не просто заспіваємо, ми вам загадки загадаємо.

***Діти виконують пісню «Загадка».

АЙБОЛИТЬ: Мабуть, і справді я помилився і потрапив не туди. У вашому садочку всі діти здорові і всі пройшли мій медогляд. Ось вам довідка, що ви можете відвідувати школу. (Віддає довідку ведучій). Є ще у моєму саквояжі чудо-вітаміни. Але  їх можна вживати тільки тим дітям, які можуть робити щось незвичайне.

ВЕДУЧА: А ми зараз спробуємо тебе здивувати.

***Хлопці виконують номер «Оркестр ложкарів».

Дівчата виконують номер

ВЕДУЧА: Тільки у нашому садочку, мабуть, діти є такі –

                  Хоч маленькі вони дуже, та артисти он які!

АЙБОЛИТЬ: Я просто вражений. Звичайно ж, за такі таланти я пригощу вас чудо-вітамінами, щоб ви завжди були здорові, веселі, щасливі, розумні, кмітливі і добре навчалися у школі. (Пригощає дітей вітамінами). У мене для вас є ще  подарунки з теплих країв від маленьких друзів з острова Чунга-Чанга. Це вам до святкового столу. (Вручає ведучій корзину з цитрусовими). Ну що ж, ви тут святкуйте, а мені час додому, до ріднної Африки. До побачення.

ВЕДУЧА: Ну що ж, перепустка у школу у нас вже є. Пора вирушати в дорогу.

***Діти стають півколом.

1 ДИТИНА: У садочку стільки років, як в раю були ми:

                        Піклувались тут про нас, пестили, навчали.

                        Та й батькам гарно жилося: рано вранці встали,

                        В садок діток відвели – ввечері забрали.

2 ДИТИНА: А сьогодні для нас свято – випуск з рідного садка,

                        Для батьків – кінець практично безтурботного життя.

                        Та ви не журіться! Ліпше усміхніться!

3 ДИТИНА: Ми до батьків звернутись хочем.

 Сьогодні свято і у вас.

                        Тож кілька настанов прощальних

Прийміть, шановні, ви від нас.

4 ДИТИНА: Спішіть додому, залишаючи роботу,

Бо не о п’ятій час нас забирати.

                        А слід о першій привести додому:

                        Помити, роздягнуть, нагодувати.

5 ДИТИНА: А вечорами вчити слід уроки,

                        Тож прощавай футбол і серіал.

                        Вам снитимуться і учнівський зошит,

                        Й лінійка, ручка і новий пенал.

6 ДИТИНА: І так із дня у день – така ось перспектива

                        Для тих, хто виховує доньку чи сина.

                        Не раз вам за нас буде щемно до сліз

                        За рвані штанці чи подряпаний ніс.

7 ДИТИНА: Що далі, складнішими будуть науки,

                        Як їх пояснити не зможете ви,

                        На поміч прийде Інтернет з ноутбуком

                        І виручить вас із такої біди.

8 ДИТИНА: Тетяна Володимирівна, дорога!

                        Ірина Михайлівна, наша підмінна!

                        Що ж батьки тепер без вас будуть поробляти?

                        Без садочка їх від шоку будем лікувати.

***Діти виконують пісню «Ми не малюки».

ВЕДУЧА: Справжня любов  непідвладна рокам,

                 Слово тепер надається батькам.

***Привітання батьків. Виконують пісню «Наші діти».

ВЕДУЧА: Сьогодні прийшла вас привітати і наша завідуюча.

***Виступ завідуючої.

1 ВЕДУЧА:  Все має свій кінець і свій початок,

                        І все ж дивують нас роки-чарівники:

                        Як із маленьких хлопчиків, дівчаток

                        Так швидко виросли оці випускники?

2 ВЕДУЧА:   Дістається кінця наше свято,

                        Залишилося ще трішки слів сказати

                        Тим, хто поряд був із малюками,

                        Хто допомагав їм підростати.

***Діти стають півколом.

1 ДИТИНА: У садочку день прощальний і сумний, і незвичайний.

                        Настає нова пора – йде у школу дітвора.

2 ДИТИНА: Ми на святі нашім зараз знов маленькими були…

                        Ну чому, садочок рідний, ми так швидко підросли.

3 ДИТИНА: Дитсадок – як рідний дім, добре всім жилось у нім.

                        Та настав прощання час з тими, хто так любить нас.

4 ДИТИНА: Хто виховував, навчав, дбав про нас і годував.

                        З тими, хто, як рідні мами, завжди були поруч з нами.

5 ДИТИНА: Скажемо щире від душі спасибі і поклонімось низько до землі.

                        І кожен з нас із сумом промовляє: «О, як було тут хороше мені!»

***Діти виконують пісню «Прощальна пісня», дарують квіти працівникам садка, сідають на стільчики.

1 ВЕДУЧА:  Нема світлішого нічого в цілім світі, як сонце ясне й чисті небеса.

                        Нема нічого кращого, як діти, бо в них любов, надія і краса.

2 ВЕДУЧА:  Бо в них найкращі наші сподівання, вершина, може, нашого буття.

                        Тому-то ми без зайвого вагання за них віддати можемо життя.

1 ВЕДУЧА:  Готові зірку зняти з небосхилу і прихилити небо голубе,

                        Щоб тільки дітям у житті щастило, бо в дітях ми продовжуєм себе.

2 ВЕДУЧА:  Тому щоденно маєм пам’ятати, який би пост не обіймали ми,

                        Весь жар душі потрібно їм віддати, щоб діти виросли хорошими людьми.

1 ВЕДУЧА: Щоб у дітей була душа іскриста, неначе сонце раннє золоте,

                        Велика, добра, світла, чиста-чиста. Тож будем піклуватися про те!

2 ВЕДУЧА:  На землю сонце промені сипнуло і синьо усміхнулись небеса.

                        Тож дай нам Бог, щоб лихо нас минуло, хай радують вас діти і краса.

***Заходить дівчинка з кульками. До неї підходить випускник.

ВИПУСКНИК: Ти хто?

ДІВЧИНКА: Я – дитинство твоє. Сьогодні я залишаю тебе.

ВИПУСКНИК: Зачекай, не йди. Залишись ще на мить.

ДІВЧИНКА: Та ти не хвилюйся, я приходитиму до тебе у сні.

ВИПУСКНИК: Не забуду тебе я ніколи.

ДІВЧИНКА: Прощавай, вже чекають на мене. Та на згадку ці кульки візміть, свої мрії ви їм розкажіть.

***Віддає кульки ведучій, виходить.

1 ВЕДУЧА: Літо-літечко чекає завтра вас та поки що хай музика лунає

                        І всіх закружляє легкокрилий вальс – випускників своїх вітає.

***Діти виконують вальс.

2 ВЕДУЧА: Як швидко прийшов розлучатися час

                        І зараз усім вам ми хочем сказати –

                        Ви йдете, але пам’ятайте про нас,

                        А ми вас завжди будем в гості чекати!

1 ВЕДУЧА:  У руки візьмемо ми кульки оці, бажання свої загадаємо.

                        І в небо їх випустим разом усі, і здійснення всіх мрій почекаємо.